Щоб досягти точност, термн нформацйне лобювання референт супроводжу дефнцю, яка мстить вказвку на родову (особливий спосб нформування й пдтримки комункацй) ознаку, як необхдну частину, видову (що ма специфчн риси, принципи та норми обмну нформацю, а також волод певними полтичними контактами, каналами сплкування), як достатню частину. Визначення дають точну характеристику явища, лакончними за формою здатн замнити великий опис.
Зокрема, нформацйне лобювання в парламентськй практиц це особливий спосб нформування й пдтримки комункацй, що ма специфчн риси, принципи та норми обмну нформацю, а також волод певними полтичними контактами, каналами сплкування тощо (Полтика. Полтичн науки. 2005. 11. С. 19).
Оскльки первинн твори, як представники рзних жанрв лтератури, неоднаков за насиченстю термнами потребою в хнх поясненнях, характеристиках, визначеннях, трохи рзними також засоби та методи роботи над термнами в рефератах, як представляють ц первинн твори. Зокрема в рефератах, створених на основ науково вузькоспецально монограф розрахованих, так само як сама монографя, на читача-спецалста в певнй галуз знань, термни перебувають "у свой термнологчнй сфер" [11, 80] весь хнй запас використовуться в повному обсяз. Зазвичай у таких рефератах, як в рефератах наукових статей, що впритул до них наближаються, використовуються переважно найбльш уживан, прийнят в науковй технчнй лтератур загальнонауков й галузев термни, що спввдносяться з основними, базовими поняттями. Бльшсть з них мають одне значення, зумовлене змстом спввдносного з ними поняття. Оскльки так термни набувають однозначност не "через умови контексту, а через належнсть до дано термнолог" [14, 51], вони зрозумлими для пдготовленого читача не потребують спецальних пояснень, уведення в широкий контекст. Вимагають пояснення лише нов неустален термни, яких ще нема в довдковй лтератур, та ндивдуальн термни, запозичен автором з нших термносистем в трохи ншому, нетрадицйному значенн. Досвдчений референт зазвичай вдразу х помча з метою уникнення неправильного розумння витлумачу дефнцями, точними визначеннями. Наприклад:
Прагненням до точност викладу можна пояснити переважання в реферативних текстах термнв, як, як зазначив Г. Винокур, словами в особливй функц функц називання [5, 5 6]. Оскльки термни здатн концентрувати найсуттвш ознаки поняття, знання про його мсце серед безлч подбних понять, про зв'язки з ними, то це да можливсть з найбльшою точнстю передати змст первинного твору. У термнах завжди фксуються визначен поняття, чтко та конкретно називаються предмети, явища чи поняття науки й технки, однозначно розкриваючи хнй змст. Унаслдок того, що термни, будучи нерозривно пов'язаними з науковими поняттями, несуть "основне навантаження в передач науково нформац" [12, 19], на них "триматься" реферативний текст. Висока частотнсть термнв, яка, на думку М. Зммермана, збльшу швидксть переглядового читання [15, 9], характерною рисою реферативного мовлення значною мрою залежить вд того, який твр реферуться.
"У вдалому реферат як вторинному твор, що не спотворю уявлення про оригнал, збергаються основн "семологчно релевантн знаки" оригналу [4, 63], вдтворюються ндивдуальн особливост авторського стилю. Для забезпечення однозначного сприймання нформац читачем та уникнення рзночитань увесь обсяг змсту реферативного твору виражаться безпосередньо в прямих значеннях мовних одиниць. Тому мова реферату "принципово безпдтекстною" [3, 25].
Для того, щоб умло спввдносити сво знання про першоджерело з знаннями мовно системи та можливостей в даному комункативному акт, щоб пдбран мовн засоби точно й повно передавали основний змст першоджерела, референтов потрбно виховувати в соб високу вимогливсть до процесу текстотворення, бути переконаним у тому, що нема тако думки, яку не можна було б висловити точно, ясно зрозумло. Потрбно постйно розвивати вдосконалювати знання мови, щоб до тонкощв знати як аспект мовленнво культури, пов'язаний з точнстю, так вс можливост мови в конкретному акт комункац.
Точний текст сприя ясност розумння, читаться довол легко, без особливих труднощв, адже, за словами Л. Булаховського, "легксть сприймання безпосереднй наслдок ясност мовного виразу" [2, 129 130]. У раз виявлення якось неточност в читача виника сумнв щодо достоврност викладеного матералу, що пдрива довру не тльки до референта того реферативного видання, де вн публкуться, а й до первинного твору та його автора, може позбавити читача прагнення звернутися до першоджерела.
По-трет, для досягнення точност тексту необхдним належний рвень мовленнвих знань вмнь як творця тексту, так його сприймача. Якщо референт читач не мають достатнього рвня знань вмнь у користуванн мовними знаками, текст буде неясним. Як слушно зазначив Р. ¶ванченко, точнсть "думкою на виход" при формуванн тексту, а яснсть "думкою на вход, у сприйнятт витлумаченн тексту" [9, 24].
Окрм предметно, потрбна ще й поняттва точнсть, яка передбача вдповднсть семантики мовних засобв змстов й обсягу вдображуваних понять. Тому, по-друге, вд референта, вд читача вимагаться знання поняттвого апарату т конкретно галуз знання, до яко належить реферат. Оскльки точнсть вдтворення суттво нформац значною мрою залежить вд компетентност референта, реферати, складен фахвцями в данй галуз знань, як правило, за рвнем набагато вищ вд тих, що х створили флологи. Невдповднсть тезаурусу референта тому тезаурусу, що моделю вдношення мж поняттями в первинному твор, недостатньо уважне ставлення до точност формулювань може суттво спотворити змст повдомлення або внести двозначнсть у його тлумачення, що призведе до нерозумння тексту, неправильних висновкв щодо сут першоджерела. Як результат, читач зрозум написане по-свому, не так, як цього б хотли автор першоджерела референт. Якщо розумння поняттво системи реферативного твору не виклика в читача суттвих ускладнень, це гарантю, що вн здатен осягнути також поняттву модель знання, умщеного в першоджерел.
Прагматика реферування ставить певн вимоги до обох учасникв комункац. По-перше, референт повинен умти правильно передати змст первинного твору. У цьому випадку йдеться про предметну (нформацйну) точнсть, яка досягаться завдяки вдповдност змсту реферату первинному творов, чткому вдображенню стратег тактики авторського мисленнвого процесу. Оскльки пзнане референтом переробляться в нформацю для нших для того, щоб подати правильн дан про першоджерело, вн ма передусм добре усвдомити його в усх сутнсних властивостях та проявах вдтворити за допомогою рзномантних суб'ктних категорй. Як справедливо зазначив В. Головн, усебчне "знання предмета мовлення це надзвичайно важлива умова створення предметно точного мовлення" [6, 128]. ¶ навпаки, невмння правильно вжити слово для вдображення думки свдчить про плутанину думок, недостатнсть знань про вдображену в першоджерел предметно-речову дйснсть.
Адекватнсть або точна смислова вдповднсть оригналу у висвтленн основно нформац категоря певною мрою вдносна, оскльки залежить вд низки суб'ктивних факторв, передусм вд науково компетентност референта, його здатност проникати в суть первинного твору та вдповдно вд знання поняттво модел дано науки, законв мовлення вд умння добирати слова, як максимально вдповдають змстов першоджерела, найбльш адекватно вдображають задум автора та дозволяють читачев зрозумти текст. Проте точнсть викладу не повинна залежати вд наукових уподобань референта, коли якимось питанням, вдображеним у першоджерел, як його як науковця цкавлять найбльше, вн нод може придлити бльше уваги, нж вони на те заслуговують. У таких випадках семантичне поле реферативного документа, яке ма бути в центр поля першоджерела й охоплювати ядро його змсту, перемщуться на периферю цього поля тому переда нформацю, яку автор первинного твору не вважа найбльш суттвою. Це може призвести до неприпустимих пропускв важливих даних, що становить нтерес для фахвцв. Неприпустимим також введення в реферат ново порвняно з текстом-оригналом нформац. Зазначен порушення змстово вдповдност реферату первинному творов звичайно призводять до того, що останнй може бути втрачений для читача.
Адекватним реферат, який коротко переда все найсуттвше з змсту первинного твору. Проте це не означа, що потрбно в усьому слпо копювати автора першоджерела. Референт зобов'язаний повдомити у реферат те саме без будь-яких викривлень авторсько концепц, але в концентрованй форм й у такий спосб, щоб комплекс уявлень про першоджерело, що склався в читача псля прочитання реферату, був адекватним тому комплексу уявлень, як прагнув викликати автор у читача оригналу.
Автор будь-якого первинного твору ма можливсть донести до читача власн думки, не надто переймаючись економю мовних засобв. Для розкриття власно концепц вн у змоз широко використовувати пояснення, розгорнут докази, аргументац тощо. Натомсть у реферативному текст внаслдок його лмтованого обсягу запас мовних засобв для ц мети дуже обмеженим, що може призвести до неправильного розумння витлумачення змсту первинного твору читачем. Тому забезпечення максимально точност викладу матералу одню з найважливших проблем, що постають пд час створення редагування реферату. Точнсть реферативного тексту поляга у вдповдност його змсту первинному творов проявляться в умнн референта передати читачев власн уявлення про першоджерело в такий спосб, щоб збудити в його свдомост думки, адекватн замислу автора. Як справедливо зазначив Р. ¶ванченко, "точне слововживання ма мсце тод, коли процес пзнання нового читачем не розриваться незрозумло вжитим та не гальмуться неврно вибраним словом, коли автор читач адекватно розумють слово викладу" [8, 101].
Key words: accuracy, terminology in use, abstract text.
Ways of achievements of abstract speech accuracy and reasons of violation were explored. Language abilities for the best interpretation of primary source, its main theme and conception analyzed.
Ключов слова: точнсть, термновживання, реферативний текст.
Дослджуються шляхи досягнення точност реферативного мовлення та причини порушення. Аналзуються мовн засоби, як найкраще передають змст первинного твору, його тему й основну думку.
Точнсть як одна з основних властивостей реферативного тексту
до електронно бблотеки
Електронна бблотека ¶нституту журналстики
